Гравітація, здавалося, вимагала повної свободи для створення квантової заплутаності між частинками. Нова робота спростовує це обмеження: протоколи працюють і в жорстко закріплених системах, таких як вуглецеві нанотрубки, зберігаючи фазу заплутування лише з невеликими поправками.
Група дослідників опублікувала результати 28 вересня 2026 року в рецензованому журналі Американського фізичного товариства. Учені змоделювали та проаналізували поведінку двох масивних об'єктів, поміщених у нанотрубки, де механічні обмеження не дозволяють вільного падіння. Натомість гравітаційна взаємодія індукувала заплутаність, а фаза зберігалася з поправками, що не перевищують кількох відсотків.
Заплутаність тут — це стан, коли вимірювання однієї частинки миттєво визначає стан іншої, незалежно від відстані. У нанотрубках це нагадує двох танцюристів, з'єднаних невидимими нитками: навіть якщо їхні рухи обмежені стінами залу, ритм залишається синхронним, лише трохи збиваючись від поштовхів обгороджень.
Експеримент розширює можливості перевірки квантової природи гравітації. Раніше такі тести вимагали умов невагомості або вільного падіння, як у космічних місіях. Тепер достатньо лабораторних установок із наноструктурами, що робить перевірку доступнішою та повторюванішою.
Результати, опубліковані в рецензованому виданні APS 28 вересня 2026 року, показують, що малі поправки не руйнують ефект, а лише уточнюють його. Це відкриває шлях до наземних експериментів, де гравітація виявляє квантові риси без складної інфраструктури.
Таким чином, квантова гравітація стає ближчою до повсякденної лабораторії, а не залишається долею орбітальних станцій.
