Дві масивні частинки в суперпозиції положень мають заплутатися через гравітацію, але реальні умови різко обмежують це. Нова теоретична робота показує, що скінченна ширина хвильових пакетів і залишкові сили звужують корисні вікна для порушення нерівностей Белла та квантової телепортації.
Група дослідників під керівництвом Саїда Хаддаді вивчила двогілкову модель «гравітаційного кота» з гауссовими хвильовими пакетами. Вони усереднили ньютонівську взаємодію за скінченною шириною пакетів і додали феноменологічно корельоване дефазування. Роботу опубліковано як препринт на arXiv 15 жовтня 2026 року.
Замість точкових гілок автори розглядали розмиті хмари ймовірності. Уявіть дві розмиті тіні на стіні: їхнє гравітаційне притягання усереднюється по всій площі, а не концентрується в одній точці. Це усереднення послаблює фазу, необхідну для корисної заплутаності.
Команда перевірила, чи залишається стан операційно корисним. Вони розрахували порушення нерівностей Белла, точність телепортації, когерентну інформацію та розрізнюваність станів. Виявилося, що вікна, де стан одночасно є нелокальним за Беллом і придатним для телепортації, звужуються при збільшенні ширини пакетів або посиленні дефазування.
Особливо сильно впливає залишкова електростатична взаємодія: вона може когерентно скасувати гравітаційну фазу й повністю придушити сигнал. Отже, навіть слабкі сторонні сили здатні маскувати гравітаційну заплутаність.
Результати визначають конкретні межі за шириною пакетів і допустимим рівнем електростатичних завад, які необхідно враховувати в майбутніх експериментах із перевірки квантовості гравітації. Згідно з препринтом, ці межі показують, наскільки делікатним є інтерфейс між квантовою механікою та гравітацією в реальних умовах.
