У середині жовтня 2026 року польовий сезон на формації Дюрупинар у східній Туреччині фактично завершився. Бурове обладнання зупинилося, команда зібрала спорядження. Але саме зараз дослідження вступило в свій найвідповідальніший, майже фінальний етап. Сотні зразків, вилучених із надр пагорба завдовжки близько 157 метрів, відправлено на детальний лабораторний аналіз. Місяці радарних зйомок, електротомографії, картування та буріння змінилися очікуванням: тепер земля має заговорити мовою хімії, мінералогії та органічних слідів.
Буріння стало переломним моментом сезону. Свердловини сягали приблизно 20 метрів. Дослідники зазначають, що суцільної скельної породи чи вапнякового масиву вони не зустріли. Траплялися порожнини — зокрема заповнені грязюкою та водою, — шари з підвищеним вмістом органіки, а в одному місці бур натрапив на настільки твердий горизонт, що зламав коронку. Зразки акуратно пакували, фіксували за кольором і структурою, потім відправляли на зберігання. Тепер саме ці проби можуть підтвердити або спростувати те, що десятиліттями залишалося лише припущенням.
A 3d scale model of the Ark as it currently rests has been completed! This model was built using the GPR Data taken at the site. A huge thank you to Field Tech for helping us build out this very important 3D display.
Паралельно з'явився новий спосіб побачити невидиме. Студенти університету створили об'ємну модель формації на основі даних георадара. Усередині неї встановлено підсвічування, які показують аномалії, зафіксовані сканами: лінійні структури, можливі коридори, зони іншої щільності. Модель установили в центрі для відвідувачів неподалік від самого пагорба. Тепер будь-хто може не лише дивитися на витягнутий схил, а й уявити, що саме дослідники намагаються розібрати під землею.
Noah’s Ark Symposium Day 1 was a huge success. Project Director and archeological professor Dr. Cenker Atila presented defense scientist Dr. Khrosrow Bakhtar’s preliminary results to Turkish officials and to others in attendance as the room filled with awe and discussions
Тими ж днями минув перший день симпозіуму. Професор Дженкер Атіла, керівник проєкту з боку Університету Sivas Cumhuriyet, представив турецьким офіційним особам і учасникам попередні результати, отримані доктором Хосровом Бахтаром — ученим із багаторічним досвідом розробки підповерхневих радарних систем. За словами організаторів, зала відреагувала жваво. Засновнику Noah's Ark Scans Ендрю Джонсу, який займається цим місцем уже близько тридцяти років, вручили нагороду. Команда наголошує: повні результати 2026 року стануть доступними після незалежної перевірки експертами.
Один із головних аргументів противників версії про давню споруду звучить так: пагорб — лише природна форма, що виникла через скельну перешкоду та грязьовий потік. Дослідники відповідають, що орієнтація формації цьому не відповідає — гострий кінець дивиться вгору по схилу, а округлий — униз. Крім того, ні глибокі скани, ні буріння до 20 метрів не виявили суцільного корінного ложа.
Зараз настає тихий, але вирішальний етап. Лабораторії аналізуватимуть склад ґрунту, шукатимуть сліди органіки, можливі залишки деревини чи інші маркери. Якщо дані підтвердять наявність штучної структури, що збереглася під шарами землі та каміння, це може помітно змінити звичну картину давньої історії. Розповідь про всесвітній потоп і ковчег, який зупинився в горах Арарату, перестане бути лише переказом і отримає матеріальні свідчення. А це, своєю чергою, змусить по-новому поглянути на хронологію, на те, як люди розуміли своє минуле, і на межі того, що вважається доведеним.
Формація Дюрупинар і досі залишається загадкою. Те, що вилучили із землі цієї осені, може або посилити інтригу, або змінити її напрям. Дослідження вступило у фазу, коли відповіді вже близько — і саме тому інтерес до нього лише зростає.
