Наприкінці серпня 2026 року на сході Туреччини, у провінції Агри, приблизно за 30 кілометрів на південь від вершини Арарату, сталася подія, якої чекали десятиліттями. Команда Noah’s Ark Scans під керівництвом Ендрю Джонса вперше запустила бурову установку на знаменитій формації Дюрупинар — видовженому пагорбі завдовжки близько 157 метрів, який з висоти пташиного польоту вражаюче нагадує обриси великого судна.
Ця формація відома з кінця 1940-х років. Після сильних дощів і землетрусів з бруду й каміння проявилися її контури. Турецький офіцер Ільхан Дюрупинар у 1959 році зафіксував її на аерофотознімках, і відтоді місце не залишало байдужими ні дослідників, ні паломників. Розміри напрочуд близькі до тих, що вказані в Книзі Буття: близько трьохсот ліктів. Місцеві традиції пов'язують околиці з місцем, де, за переказами, зупинився ковчег.
Роки минали, а питання залишалися. Багато фахівців вважали пагорб звичайним геологічним утворенням — результатом природних процесів. Інші бачили в ньому можливий слід давньої споруди. До недавнього часу суперечки спиралися здебільшого на зовнішній вигляд і поверхневі спостереження.
У 2026 році підхід змінився. Команда отримала офіційні дозволи турецької влади і розпочала комплексну програму. Спочатку — детальне картографування з дронів, оснащених лідаром. Потім — георадар, електротомографія та спеціалізована система BakhtarRadar, яку застосовував доктор Хосроу Бахтар, науковець із багаторічним досвідом роботи над оборонними проєктами. Скани показали підповерхневі аномалії: шаруватість, лінійні структури, зони, де немає явної однорідної скельної маси. У ґрунтових пробах ізсередини формації фіксували підвищений вміст органіки порівняно з навколишніми ділянками.
Місяці підготовчої роботи — радарні зйомки, електророзвідувальні дослідження, відбір сотень зразків ґрунту — привели до наступного етапу. В останні дні серпня бур нарешті запрацював. «Після місяців сканування, ERT-зйомок, картографування та відбору проб команда зробила наступний великий крок: буріння, — повідомили дослідники. — Це був довгий шлях, і спостерігати, як уперше закрутився бур, стало особливим моментом. Тепер ми побачимо, що підніметься на поверхню».
Буріння планується неруйнівним — із використанням технології, що дозволяє витягувати безперервні керни та, можливо, прокладати вузькі канали для спеціального підземного дрона. Мета — отримати прямі фізичні дані про те, що приховано під шарами землі й каменю. Результати поки невідомі. Але сам факт, що дослідження перейшло від дистанційних методів до прямого проникнення вглиб, уже змінює характер пошуку.
Формація Дюрупинар досі залишається загадкою. Офіційні дані та попередні геофізичні спостереження не дають остаточної відповіді. Вони лише показують, що під поверхнею є щось, що потребує уважного вивчення. Що саме витягнуть із перших свердловин — покаже найближчий час. А поки на схилах Арарату триває робота, яка поєднує сучасну науку з однією з найдавніших та найінтригуючіших історій людства.
