Сонячне світло дарує рослинам життя, проте водночас воно постійно пошкоджує їхню ДНК — і, на відміну від тварин, рослини неспроможні втекти від цієї загрози.
Вони змушені покладатися на внутрішні механізми відновлення, які діють особливо ретельно у тканинах, відповідальних за ріст: у зонах стовбурових клітин, де формуються нове листя, коріння, квіти та насіння.
Донедавна вчені не цілком розуміли, як саме рослини координують ремонт ДНК у цих критично важливих зонах.
Дослідники з Інституту Солка виявили спеціалізований білок YAF9B, який активується лише після пошкодження ДНК і зосереджений саме в тканинах росту.
Цей білок допомагає «розпаковувати» щільно укладений хроматин, аби відновлювальні ферменти могли дістатися пошкоджених ділянок і забезпечити точну репарацію замість швидкого, проте хибного виправлення.
На відміну від універсального білка YAF9A, YAF9B діє як вузькоспеціалізований «рятувальник», що оберігає генетичну стабільність майбутніх органів рослини.
Відкриття, опубліковане в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, свідчить, що рослини в ході еволюції виробили додатковий рівень захисту, якого немає у тварин чи дріжджів.
В умовах посилення посух, ультрафіолетового випромінювання та інших стресових факторів така система може стати ключем до виведення стійкіших сільськогосподарських культур.
Крім того, розуміння механізму високоточного ремонту ДНК здатне вдосконалити методи редагування геному рослин, де наразі часто застосовуються швидкі, але неточні шляхи відновлення.
Наступний крок науковців — з’ясувати, як саме YAF9B координує етапи репарації та чому він стає критично важливим саме після виникнення пошкодження.
Це відкриття нагадує, що навіть у найсуворіших умовах природа знаходить способи зберігати цілісність життя — і людині залишається лише уважно вивчати ці рішення, аби застосовувати їх на практиці.
