У марокканській Сахарі французькому фотографу дикої природи Ремі Ваше вдалося зняти одного з найпотаємніших мешканців пустелі — барханного кота.
Какая лапочка. Мимими.
В пустыне Марокко французскому фотографу удалось заснять барханного кота — одну из самых неуловимых диких кошек в мире Встретить его в естественной среде крайне сложно, поэтому такие кадры считаются большой удачей. Какой же он неуловимучий
Цей маленький дикий кіт виглядає майже як іграшковий: величезні вуха, піщана шерсть, акуратна мордочка й цілком свійський вираз обличчя. Але побачити його в природі — справжня удача.
Барханний кіт, або Felis margarita, веде переважно нічний спосіб життя, чудово маскується серед піску й каміння та вміє буквально розчинятися в пустельному пейзажі. Удень він зазвичай ховається від спеки, а на полювання виходить після заходу сонця.
Особливо зворушливою цю історію робить те, що йшлося не просто про одного дорослого кота. Місцева команда виявила в пустелі кілька кошенят барханного кота. Коли фотограф дістався до місця, поруч залишалося лише одне маля.
Деякий час за ним спостерігали здалеку, намагаючись не втручатися. Було незрозуміло, чи повернеться мати.
Але історія закінчилася добре — згодом кошеня знову опинилося поряд із нею.
Саме такі моменти й нагадують, наскільки тендітним і тихим може бути життя в пустелі.
Барханний кіт не належить до числа найбільших чи найгрізніших хижаків. Він важить лише кілька кілограмів. Але природа ідеально пристосувала його до суворого середовища: густа шерсть захищає від перепадів температури, лапи вкриті хутром і дозволяють легше рухатися по розпеченому піску, а величезні вуха допомагають чути здобич навіть під землею.
На фотографіях він виглядає майже як звичайне кошеня, яке хочеться забрати додому.
Але це саме той випадок, коли милота дуже оманлива.
Перед нами справжній пустельний мисливець, здатний жити там, де вдень пісок розжарюється, а вночі температура різко падає.
У вересні кадри барханного кота знову широко розійшлися соцмережами — і не дивно.
Іноді природі достатньо просто показати нам маленьку піщану мордочку з величезними вухами, щоб нагадати:
у світі ще повно істот, яких ми майже ніколи не бачимо — хоча вони живуть зовсім поруч із нами.
