Невідомий користувач Revolut за дві доби перевів на гаманець Сатоші Накамото біткоїни на суму понад п’ять тисяч доларів. Чотири транзакції — три по 0,0181 BTC і одна менша — пішли на адресу, який не рухався з 2011 року і зберігає близько 1,096 мільйона монет, оцінюваних більш ніж у 71 мільярд доларів.
Такі перекази відбуваються вже роки. Раніше аналітики Arkham фіксували і більші суми: 181 тисячу доларів у лютому та випадкові 20 тисяч від біржі. Кожен раз виникає одне й те саме питання: випадковість, данина поваги чи усвідомлене «спалювання» монет, які ніколи не повернуться в обіг.
З точки зору економіки це добровільне скорочення пропозиції. Біткоїн має жорсткий ліміт у 21 мільйон монет, і частина з них вже назавжди виведена з гри — втрачені гаманці, довгострокові холди та адреса Сатоші. Кожен такий переказ посилює дефіцит, роблячи решту монет трохи дорожчими для тих, хто їх ще не купив.
Психологічно це нагадує стародавні обряди: люди приносять дари невидимому творцю, щоб доторкнутися до легенди. Хтось платить за відчуття причетності до історії, хтось випадково помиляється при виведенні з біржі, а хтось свідомо зменшує загальну кількість доступних монет. У світі, де гроші зазвичай течуть до живих власників, ці перекази виглядають як виклик здоровому глузду.
Для звичайної людини урок простий. Перш ніж відправляти криптовалюту, варто двічі перевірити адресу — помилка тут коштує дорого і є незворотною. Водночас сам факт, що хтось готовий розлучитися з грошима заради символу, показує, наскільки сильно в криптосвіті цінується не лише прибуток, але й міфологія.
Гаманець Сатоші залишається нерухомим, а потік дрібних переказів триває. Кожен новий «подарунок» лише підкреслює: у цифрових грошах іноді важливіше не те, що можна витратити, а те, що назавжди зникає.
