У теоретичній праці, опублікованій у 2026 році, група фізиків із кількох європейських інститутів запропонувала переглянути ймовірнісні оцінки парадоксу мозку Больцмана. Вони стверджують, що спонтанне виникнення мозку з хибними спогадами у рівноважному всесвіті потребує не просто флуктуації ентропії, а й точної відповідності між квантовими станами та структурою пам'яті.
Це твердження безпосередньо зачіпає проблему вимірювання свідомості. Якщо спогади можуть формуватися без попереднього досвіду, то контрастний метод пошуку нейронних корелятів свідомості втрачає частину своєї опори: спостерігач не здатний відрізнити справжній досвід від статистично можливої імітації.
Теорія глобального робочого простору та предиктивна обробка по-різному реагують на такий сценарій. Перша вимагає широкого розповсюдження інформації, друга — мінімізації помилки передбачення. У випадку больцманівського мозку обидва механізми виявляються результатом випадкового збігу, а не причинно-наслідкового ланцюжка, що ставить під сумнів саму ідею доступу до феноменального змісту.
Уявіть архів, у якому всі документи написані одночасно і точно відповідають один одному, хоча жодна подія насправді не відбувалася. Читач, який вивчає ці сторінки, поводитиметься так, ніби володіє реальною історією, і жодне внутрішнє тестування не виявить підробки. Аналогія демонструє, чому поведінкові та нейрофізіологічні маркери не можуть слугувати остаточним доказом справжності досвіду.
Методологічні обмеження роботи є очевидними: автори спираються на космологічні моделі без емпіричної перевірки й не пропонують експериментальної процедури, здатної відрізнити звичайний мозок від больцманівського. Проте саме по собі обговорення змушує уточнити, які саме властивості свідомості вважаються необхідними, а які — лише статистично ймовірними.
Питання виходить за межі космології та стосується клінічної практики: якщо навіть у теорії спогади можуть бути ілюзорними без зовнішнього носія, то критерії діагностики прихованої свідомості у пацієнтів із порушеннями потребують додаткового теоретичного захисту.
