На виборах 1 червня 2026 року прем’єр-міністр Ефіопії Абій Ахмед здобув упевнену перемогу, яка зміцнює його владу попри серйозні безпекові виклики в країні. Його партія «Процвітання» завоювала абсолютну більшість місць у парламенті й готується сформувати новий уряд на п’ятирічний термін.
За даними Національної виборчої комісії, партія отримала 438 із 501 оспорюваного місця в нижній палаті парламенту — це становить 87 відсотків від результатів голосування. Явка виборців перевищила 50 мільйонів осіб. Новий склад уряду парламент сформує в жовтні 2026 року, коли Абій Ахмед офіційно буде переобраний на посаду прем’єр-міністра на новий п’ятирічний термін.
Вибори пройшли в атмосфері конфліктів та звинувачень у придушенні інакомислення. Опозиційні партії зіткнулися з суттєвими перешкодами: їхні лідери були заарештовані або перебували у вигнанні, а багато опонентів правлячої партії не змогли взяти участь у виборчому процесі. У день виборів 143 виборчі дільниці в регіонах Амхара та Оромія не відкрилися через безпекові проблеми, спричинені збройними конфліктами в цих регіонах. Уся область Тиграй, яка лише відновлюється після громадянської війни 2020—2022 років, була повністю виключена з виборів.
Локальні збройні угруповання відкинули або проігнорували результати виборів. Ополчення Фано в Амхарі, яке контролює великі території з 2023 року, та заборонена Армія визволення Оромо продовжують збройні дії, вимагаючи більшої автономії для своїх регіонів. У Тиграї напруженість знову загострилася після спроби Народного фронту визволення Тиграю відновити регіональне управління всупереч мирній угоді 2022 року.
Абій Ахмед, який здобув міжнародне визнання, прийшов до влади у квітні 2018 року на хвилі масових протестів проти автократичного режиму. Спочатку його діяльність отримала схвалення: у 2019 році він став лауреатом Нобелівської премії миру за зусилля щодо нормалізації відносин з Еритреєю, розв’язавши двадцятирічний прикордонний конфлікт через підписання мирної угоди. Однак невдовзі його централізаторська політика та послаблення впливу Тиграйської народної організації, яка історично домінувала в ефіопській політиці, викликали серйозну політичну кризу, що переросла у громадянську війну в Тиграї.
Попри переобрання, у країні зберігається гостра небезпека нових масштабних конфліктів. Збройні сутички в Амхарі та Оромії не вщухають, а також зберігається ризик ескалації в Тиграї. Економічне зростання, яке правляча партія подає як головне досягнення (офіційно прогнозується понад 10 відсотків у 2026 році), поки не вирішує проблем регіональної безпеки та політичної маргіналізації етнічних груп у федеральній системі Ефіопії.
Ефіопія — друга за чисельністю населення країна Африки, розташована на Африканському Розі. Вона межує з Кенією на півдні, Еритреєю на півночі, Джибуті на північному сході, Сомалі на сході, Південним Суданом на заході та Суданом на північному заході. Як єдина велика африканська держава без виходу до моря, країна залежить від портів сусідніх держав, передусім від Джибуті, через який проходить понад 90 відсотків ефіопської торгівлі. Після миру з Еритреєю у 2018 року Абій Ахмед обіцяв повернути доступ до еритрейських портів, однак це питання залишається нерозв’язаним на тлі поточної напруженості.
