Офісний співробітник зняв білку, яка незворушно перекушує за склом, поки собака з іншого боку вікна спостерігає за нею з виразом: «А мені?» Дуже смішна історія про соціальну несправедливість.
3 жовтня зовні офісу на підвіконні влаштувалася білка. Перед нею — арахіс. Настрій чудовий. День явно вдався.
З іншого боку скла сидить собака.
І дивиться.
Дуже уважно.
Білка при цьому навіть не намагається сховатися. Вона цілком спокійно бере горішок за горішком і їсть з таким виглядом, ніби чудово розуміє: скло на її боці.
А собака може лише спостерігати.
Ні втрутитися.
Ні попросити поділитися.
Ні пояснити, наскільки несправедливо влаштований цей світ.
Особливо виразним вийшов її погляд — той самий, у якому буквально читається:
«Тобто їй можна арахіс, а мені просто дивитися?»
Білка ж зберігає абсолютний спокій і продовжує сніданок, не виявляючи ані найменшого співчуття.
У підсумку вийшла дуже коротка, але гранично зрозуміла історія про життя.
Іноді між тобою і щастям стоїть лише кілька міліметрів скла.
А з іншого боку хтось ще й демонстративно їсть арахіс. 😄
