Обідньої пори відвідувачі Oberon у New Museum поглинають яскраві салати, гриль із креветок і пасту, сидячи в залі, де зазвичай виставляють роботи Далі та Дюшана. Це не просто їжа — це частина простору, де сучасне мистецтво й повсякденний стіл зливаються в одному ритмі.
Нью-йоркські музеї давно перестали обмежуватися скромними кафетеріями. Oberon став першим повноцінним рестораном New Museum за 49 років його історії і відкрився в рамках розширення вартістю 82 мільйона доларів. Директор музею Массіміліано Джоні порівнює овальну залу на 90 місць із космічним кораблем: матові вікна відокремлюють її від експозицій, а для вечері передбачено окремий вхід через графіті-алею, як у спікізі.
За кухнею стоїть шеф-кухар Алі Грайскі та співавторка меню Джулія Шерман із проєкту Salad for President. Вони роблять акцент на сезонних продуктах, ферментованих інгредієнтах і стравах, які хочеться їсти щодня: від яєць із ферментованим чилі до курки зі зневодненим листям інжиру. Художники додають свої штрихи — Лорі Андерсон придумала прощальний шоколад, а Ієн Ченг створив цифрову інсталяцію біля бару.
Тренд не обмежується одним музеєм. Frick Collection запустила кафе Westmoreland, Sotheby’s відкрила французький Marcel, а MoMA PS1 готує франко-африканський Symone. Золотим стандартом залишається The Modern при MoMA — ресторан із двома зірками Michelin, який із 2005 року доводить, що музейна їжа може бути світового рівня.
Після пандемії та скорочення федерального фінансування музеї шукають нові способи привабити публіку й донорів. Ресторани працюють не лише на прибуток, а й на бренд: вони створюють простір для зустрічей художників, кураторів і просто містян, де не обов’язково купувати квиток до музею. Джоні визнає, що конкуренція в місті жорстка, і успіх — це питання амбіцій, які поки що здаються «бажанням дива».
Потрапити до Oberon можна без квитка до музею: вдень — через головний вхід, увечері — через окремі двері на Freeman Alley. Ресторан відчинений до першої ночі, а меню змінюється за сезонами, зберігаючи зв’язок із околицями та арт-спільнотою.
У Нью-Йорку їжа в музеї перестає бути доповненням до мистецтва і сама стає приводом прийти — бо тут смак і простір говорять однією мовою сучасності.

