Ясного червневого вечора 2025 року в Анкориджі звичайна прогулянка з камерою перетворилася на мить, яка досі змушує замислитися. Сара Джейн Осборн разом із чоловіком Пітом їхала Шостою авеню, коли в небі розкинулася веселка. Вони зупинилися на порожньому паркуванні в центрі міста, щоб зафіксувати її без перешкод від машин і світлофорів. Сара знімала крізь відчинене вікно, аж раптом на екрані телефона майнуло щось темне.
Giant UFO with dangling tentacles hovers near US military base before vanishing: 'Only God and the government know what it is' trib.al/8pEMtBH
Спершу вона прийняла це за комаху. «Я навіть засмутилася, думала, комар», — згадувала вона згодом. Але варто було підвести погляд, як над далекою лінією дерев став видно об'єкт зовсім іншого масштабу. Чорно-срібляста форма, що нагадувала гігантську медузу, зависла в повітрі. Від неї звисали довгі відростки, які рухалися не синхронно, наче самі по собі. Об'єкт повільно повертався з боку в бік, а «щупальця» продовжували жити власним життям.
Час — близько 22:13. Небо ще залишалося світлим, як це буває аляскинського літа. Сара швидко зробила серію знімків і ввімкнула запис. Об'єкт тримався в повітрі приблизно три хвилини. Поруч на тлі гір пролетів невеликий літак — і на його тлі «медуза» виглядала помітно більшою. Потім вона зникла так само раптово, як з'явилася. «Вона пропала майже так само швидко, як з'явилася», — сказала Сара.
Подружжя одразу спробувало знайти просте пояснення. Вони поїхали до найближчого парку, де зазвичай запускають повітряних зміїв. Нікого. Ні змія, ні людини, яка б його збирала. Потім попрямували в бік Арктик-Веллі й ще близько пів години оглядали околиці. Нічого. За їхніми відчуттями, об'єкт перебував десь над лісистою територією в напрямку Об'єднаної бази Елмендорф-Річардсон — великого військового об'єкта, де базуються винищувачі F-22 Raptor і ведуться роботи з ППО та спостереження. Піт оцінив відстань приблизно в три милі, хоча точних вимірювань, зрозуміло, не було.
Сара добре знайома з місцевими зміями — яскравими, кольоровими, з хвостами, які вітер здуває в одному напрямку. Цей об'єкт виглядав інакше: темний, сріблястий, із незалежними рухами відростків. Легкий вітерець був, але недостатній, щоб пояснити поведінку великого змія. До того ж у маленькому парку поруч запускати щось такого розміру було б складно. «Якби це був змій, навіщо його запускати всього на три хвилини?» — запитувала вона себе.
Офіційних підтверджень від військових чи інших спостерігачів поки немає. Зв'язок із базою залишається лише припущенням свідків — об'єкт міг перебувати над лісом у тому напрямку, але доказів його перебування над самою базою немає. Сара припускала, що це міг бути якийсь дрон, однак розмір і характер руху продовжували бентежити. Інших очевидців знайти не вдалося. «Якби Піта поруч не було, я б, мабуть, сама собі не повірила», — зізналася вона.
Історія стала відома широкому загалу лише в листопаді 2026 року, коли Сара поділилася відео й розповіла про те, що сталося. Кадри розійшлися швидко. Хтось бачить в об'єкті незвичайного змія або експериментальний апарат, хтось — щось таке, що поки не вкладається у звичні рамки. Факти залишаються такими, якими їх описали очевидці: об'єкт з'явився, повис із рухомими «щупальцями», пробув на виду близько трьох хвилин і зник. Жодних слідів після нього не знайшли.
У небі над Аляскою траплялося чимало дивного. Цей випадок додає ще одну деталь до довгої низки спостережень, де звичні пояснення не завжди закривають усі питання. Що саме ширяло над лісом того червневого вечора — поки залишається відкритим. І саме це відчуття незакритого питання продовжує бентежити уяву.
