Чорнолиций косар, невеликий білий птах із чорним обличчям і довгим дзьобом-лопаткою, щороку долає тисячі кілометрів Східноазійсько-Австралазійським міграційним шляхом. Його маршрут пролягає від корейських боліт через китайські узбережжя та в'єтнамські лагуни до австралійських заток, поєднуючи воєдино десятки екосистем і країн.
Цього року глобальний синхронний облік показав рекордні 7746 особин — найвищий показник за тридцять років спостережень. Зростання чисельності стало можливим завдяки скоординованим зусиллям науковців, волонтерів і влади вздовж усього шляху.
У шеньчженьських мангрових заростях Футянь птахи зимують на мілинах. Тут раніше висаджували швидкозростаючий вид мангрів, щоб швидше відновити ліси, але рослини почали захоплювати кормові ділянки косарів. Тепер фахівці вручну видаляють зайві саджанці, звільняючи пляжі для птахів.
Результат уже помітний: за кілька років кількість видів птахів у дельті річки Шеньчжень зросла з 92 до 167. Управління охороною тепер ведеться комплексно — дика природа й водно-болотні угіддя розглядаються як єдина система.
Міграція косаря перетворилася на справжню естафету міжнародного співробітництва. Корейські орнітологи кільцюють пташенят супутниковими передавачами вже понад тридцять років; дані передають колегам у Китаї та інших країнах. Спільний аналіз допомагає виявляти ключові зупинки та загрози на шляху.
У Гонконзі щороку проводять глобальний синхронний підрахунок: сотні волонтерів одного й того самого дня рахують птахів на одинадцяти зимівлях. Це дає змогу точно відстежувати тренди й коригувати заходи охорони.
Досвід, накопичений навколо одного птаха, уже виходить за його межі. У Міжнародному центрі мангрів у Шеньчжені діляться методами з колегами з Мексики та інших країн, де схожі проблеми виникають в інших мігрантів. Охорона косаря показала, як локальні рішення перетворюються на спільну стратегію збереження цілих міграційних коридорів.

