OpenAI оголосила про три значущі наукові результати, отримані за допомогою своїх моделей ШІ. Вони стосуються математики, інформатики та фізики.
У галузі математики модель довела гіпотезу локального згладжування (local smoothing conjecture) в кожній просторовій розмірності не менше двох. Результат також охоплює гіпотези Какеї та оцінки обмеження Штейна в повному діапазоні.
Компанія опублікувала випуск моделі безпосередньо на GitHub, дотримуючись рекомендацій експертів. Раніше гіпотезу було доведено лише в трьох вимірах.
В інформатиці ШІ спростував експоненційну гіпотезу часу (Exponential Time Hypothesis). Представлено детермінований алгоритм, який точно підраховує задовольняючі присвоєння для формул CNF фіксованої ширини за субекспоненційний час.
Перевірку результату очолить незалежна група під керівництвом Рассела Імпальяццо, Рамамохана Патурі та Раяна Вільямса. Матеріали одразу зробили публічними.
У фізиці отримано математично строгий доказ існування певних взаємодіючих квантових теорій поля з калібрувальними полями та ферміонами в чотирьох вимірах. До числа прикладів входять квантова хромодинаміка та єдине завершення Стандартної моделі.
Групу фізиків очолить Девід Гросс, до неї також входять Майкл Дуглас, Артур Джаффе, Ігор Клебанов і Нікіта Некрасов. Вони вирішили відкласти повний реліз, щоб підготувати власну інтерпретацію.
OpenAI залучила зовнішніх учених як «пастухів» (shepherds) для роботи з результатами. Компанія зазначає, що різні підходи до публікації мають свої компроміси, зокрема питання доступу та асиметрії інформації.
Професор математики Алекс Іосевич з Університету Рочестера назвав доведення гіпотези локального згладжування історичним розвитком. Він висловив радість і оптимізм щодо потенціалу ШІ в науці, хоча й відзначив змішані почуття серед теоретиків.
Як зміниться процес наукового відкриття, коли ШІ почне пропонувати все більше таких результатів?
