На порожньому Національному стадіоні Сінгапуру Вінісіус Жуніор оформив хет-трик за 21 хвилину, а Бразилія завершила рік розгромом 7:0. За цим рахунком стоїть не просто різниця в класі, а питання, наскільки такі матчі допомагають чи шкодять справжній підготовці до великих турнірів.
Після поразки від Японії 3:2 і вилучення Анчелотті з Рапіньєю команда вийшла на поле з чотирма гравцями основи, що залишилися. Вінісіус, Бруну Гімарайнс, Ендрік і Естеван отримали шанс показати, що поразка була випадковістю, а не симптомом. Хет-трик форварда «Реала» став першим для нього в жовтій формі й припав на перші двадцять хвилин — швидкі контратаки, точні передачі та холодна реалізація.
Голи додали Ендрік, Естеван, Райан і дебютант Аллан, а сьомий став автоголом. Сінгапур, 148–149-а команда рейтингу ФІФА, не створив жодної реальної загрози. Це не новина: розрив між топом і аутсайдерами у футболі тільки зростає, і такі ігри лише підкреслюють його.
Для Бразилії матч став тестом молодого покоління. Ендрік, Естеван і Райан уже отримують хвилини в Європі, а Анчелотті, спостерігаючи з ложі, бачить у них основу на майбутнє. Перемога над слабким суперником не скасовує проблем із обороною та психологією, що проявилися проти Японії, але дає впевненість в атакувальному потенціалі.
Подібні розгроми нагадують, як у шахах гросмейстер грає з новачком: результат передбачуваний, але цінність — у відпрацюванні комбінацій без ризику. Для Вінісіуса це підтвердження лідерства в збірній, для молодих — шанс заявити про себе перед наступним циклом.
Зрештою рахунок 7:0 говорить не стільки про силу Бразилії, скільки про те, наскільки далеко еліта пішла від решти світу і як важливо не втрачати фокус на реальних викликах.

