У ресторані Gianetto тісто для піци відпочиває від 12 до 24 годин, щоб скоринка вийшла тонкою, повітряною і з тією самою пружною жувальною текстурою, яку полюбляють філіппінці. Борошно тут місцеве, а соуси й приправи готують просто на кухні, без готових напівфабрикатів. У результаті страви зберігають італійську основу, але набувають м'якого, звичного для місцевого смаку.
Виконавча шефиня та співвласниця Джеки Ісанан пояснює вибір просто: ресторан позиціонує себе як сучасне італійське comfort-місце, орієнтоване саме на філіппінців. Вона особисто стежить за тим, щоб кремова паста з аліге — густим жиром краба — не втрачала своєї оксамитової текстури й морського відтінку, а ригатоні з ковбасою та чері доповнювалися домашньою страчателлою. Ці акценти з'явилися не випадково: місцеві інгредієнти дозволяють досягти свіжості й упізнаваності водночас.
Інтерес Ісанан до італійської кухні народився ще до пандемії під час поїздки до Берліна. Там вона вперше побачила, як у Vapiano готують пасту просто при гостях, і цей живий процес запам'ятався їй назавжди. Пізніше, у 2021 році, за порадою тітки вона закінчила кулінарну школу шефа Роба Пенгсона і почала застосовувати здобуті знання вже у своєму проєкті.
Сьогодні в меню Gianetto сусідять класичні томатно-базилікові пасти та сміливіші варіанти — наприклад, піца з шістьма сирами й крабовим томаллі, яка перемогла на конкурсі в Боракаї у 2023 році. Такі гібриди дозволяють ресторану залишатися вірним італійським технікам, але при цьому говорити мовою місцевих смаків і сезонних продуктів.
Адаптація йде через дрібні, але важливі рішення: вибір борошна, час вистоювання тіста, акцент на свіжі місцеві добавки. Ці зміни не руйнують італійську традицію, а роблять її доступною й бажаною для філіппінських гостей, зберігаючи при цьому впізнавану текстуру й аромат.
Скуштувати ці страви можна в Gianetto — достатньо замовити кремову пасту з аліге або піцу з крабовим томаллі, щоб відчути, як італійська техніка зустрічається з філіппінськими інгредієнтами та звичками.


