Фільм «Натиск» (Onslaught) вийшов в американський прокат 4 вересня 2026 року.
Давно не було нічого подібного. На кінематографічному небосхилі, де сиквели й перезапуски давно втратили здатність дивувати, з'являється картина, яка сміливо змішує жанри, як коктейль Молотова.
Визначити його жанр одним словом практично неможливо. Це водночас жахи, фантастика, бойовик і пригода, яка тримає в напрузі від першої до останньої хвилини. Тривалість — близько 1 години 32 хвилин. Тут є секретні експерименти, «живі машини», безжальні суперсолдати, військові таємниці та героїня, в якій легко впізнати сучасний прототип Сари Коннор.
У центрі історії — Селеста, колишня військова й мати, якій доводиться захищати свою сім'ю та невелике селище від істот, що вирвалися із засекреченого об'єкта. Спокійне життя закінчується миттєво — далі фільм практично не відпускає глядача, підкидаючи дедалі дивніші, небезпечніші та кривавіші сюрпризи.
Головну роль виконала Адріа Архона. Вона тут не просто вродлива жінка зі зброєю, а переконлива, сильна й водночас жива героїня. Її персонаж не перетворюється на непереможного супергероя: їй боляче, страшно й важко, але відступати нікуди.
Атмосфера: Тоталітарний кошмар і «живі машини»
Хоча формально це фільм жахів, назвати його «просто хорором» — означає сильно спростити. Картина майстерно грає на полі культової класики:
- Тут є гнітюча естетика тоталітарного режиму, що нагадує про «Еквілібріум».
- Невблаганна, холодна загроза та концепція «живих машин» відсилають до найкращих частин «Термінатора».
- А відчуття ізоляції та параної, коли ти не знаєш, кому (або чому) можна довіряти, ріднить фільм із шедевром Карпентера «Щось».
Героїня Адрії Архони багато в чому виступає як своєрідний «прототип Сари Коннор» нового покоління: вона не просто жертва обставин, а людина, змушена стати машиною для виживання, щоб захистити те, що їй дороге.
Компанію Архоні склали Ден Стівенс, Ребекка Голл, Дрю Старкі та Майкл Бін — той самий Кайл Різ із першого «Термінатора», що робить схожість із культовою фантастикою ще кумеднішою. А відомий боєць UFC Алекс Перейра дебютував у кіно в ролі М'ясника. Розмовляє він небагато, зате самою своєю появою переконливо пояснює, чому від нього краще тікати відразу.
Особливо дивує стиль фільму. Попри кров, жорстокість і належність до жанру жахів, «Натиск» виглядає дуже ефектно. Музика, колір, костюми, постановка боїв і трохи божевільна атмосфера працюють як єдине ціле. Картина не соромиться бути гучною, дивною і часом майже коміксовою.
При цьому серед пострілів і монстрів несподівано звучать справді хороші фрази:
«Поговори спокійно, не треба кричати! Пам'ятай: квіти ростуть від дощу, а не від грому».
Фільм ніби зібрав знайомі елементи старої фантастики, але перемішав їх настільки енергійно, що вийшов самостійний і ні на що до кінця не схожий атракціон.
Рейтинг Gaya: 7.8/10.
Так, фільм кривавий — але перед нами все-таки жахи. Зате він стильний, динамічний, незвичний і чудово зіграний. Любителям «Термінатора» перегляд практично обов'язковий. Всім іншим — міцний фантастичний бойовик, яких справді давно не було.
