Уявіть, що звична реальність раптом дала збій і ви буквально провалилися крізь текстури нашого світу. Ви розплющуєте очі й розумієте, що опинилися в пастці, яка не має кінця, краю чи логічного завершення. Саме таке занурення в липке, первісне жахіття пропонує глядачеві новий фільм «Backrooms», що став головним кінематографічним втіленням сучасного цифрового фольклору.
У центрі сюжету — звичайнісінькі люди, які випадково випали з повсякденності та прокинулися в нескінченному лабіринті покинутих офісних приміщень. Тут немає вікон, немає дверей, що ведуть на вулицю, і повністю відсутнє розуміння часу. Усе, що оточує героїв — це однакові, дратівливі для ока отруйно-жовті шпалери, старий зношений ковролін і нестерпне, що зводить з розуму, монотонне гудіння люмінесцентних ламп. Стрічка знята у стилі знайденого відеозапису, що створює у глядача повне відчуття особистої присутності в цьому лячному просторі, ніби ви самі тримаєте в руках тремтячу камеру.
Режисер свідомо відмовляється від дешевих і передбачуваних прийомів, тому тут ви не побачите класичних монстрів, які постійно вистрибують з-за рогу під гучну музику. Головним ворогом і джерелом страху стає сам простір, що тисне своєю клаустрофобією, дзвінкою тишею та цілковитою самотністю. Герої блукають однаковими коридорами, де кожен крок відгукується глухою луною, а єдина надія повернутися додому поступово змінюється наростаючим божевіллям від безвиході та нескінченних повторів.
Напруга у фільмі будується виключно на психологічному тиску, де лякає кожна деталь: наприклад, випадково знайдений старий монітор із записами тих, хто зник тут раніше, або раптове мерехтіння ламп у такт прискореному серцебиттю. Це кіно ідеально підійде для тих, хто цінує густу, тягучу атмосферу тривоги й готовий разом із персонажами пережити розчинення в нескінченному жовтому лабіринті. Однак його точно варто пропустити любителям динамічних гонитв, екшену та простих відповідей на складні запитання.
