У лабораторії NIST у Боулдері, штат Колорадо, два верифікатори, розташовані на відстані 195 метрів один від одного, надіслали заплутані фотони до передбачуваного місцеположення третього пристрою. Вимірювання поляризації, виконані за випадковими інструкціями, повернулися точно вчасно, і кореляції пройшли суворий тест Белла без лазівок. Команда під керівництвом Крістера Шалма та Емануеля Кнілла показала, що пристрій справді перебуває саме там, де заявлено, і жодні класичні підробки не змогли б відтворити результат.
Експеримент, опублікований 18 листопада 2026 року в журналі Nature, став першою повною демонстрацією device-independent квантової верифікації позиції. Верифікатори створювали пари заплутаних фотонів, один залишали в себе, другий надсилали prover’у. Випадкові біти, що надходили одночасно, диктували, як саме вимірювати поляризацію. Відповіді prover’а порівнювали з власними вимірюваннями верифікаторів, а час відгуку фіксували з точністю до швидкості світла.
Заплутаність тут працює як нерозривний зв’язок: вимірювання одного фотона миттєво визначає стан другого, незалежно від відстані. Якби prover спробував скопіювати або передати інформацію спільникам, принцип відсутності клонування зруйнував би кореляції, і тест Белла провалився б. Класичні пристрої не можуть імітувати такі кореляції без порушення релятивістських обмежень.
Результат перевершив найкращі класичні протоколи: локалізація в одному вимірі виявилася в 2,47 раза точнішою, а об’єм локалізації — в 4,53 раза меншим за однакових затримок. Будь-який збій апаратури або спроба маніпуляції одразу ж виявлялися відмовою тесту Белла. Протокол стійкий до втрат і не вимагає довіри до квантового обладнання prover’а.
Це відкриває шлях до протоколів автентифікації, де доступ до системи можливий лише зі строго визначеного фізичного місця — банку, дата-центру або об’єкта критичної інфраструктури. Віддалені атаки, фішинг і спуфінг втрачають сенс, тому що місцеположення стає частиною криптографічного доказу.
Технології NIST — надпровідні детектори одиночних фотонів і ефективні джерела заплутаних пар — зробили експеримент можливим. Повноцінне застосування в реальних мережах потребуватиме ще десятиліття розвитку квантових каналів зв’язку, але фундамент уже закладено.
Цифрова безпека тепер може спиратися не лише на алгоритми, а й на фундаментальні закони фізики, прив’язані до конкретної точки простору.

