Прокляття «Зеленого піджака» офіційно знято. 12 квітня 2026 року Рорі Макілрой зробив те, чого від нього чекали дванадцять років: він виграв Мастерс. Ця перемога не просто поповнила його колекцію трофеїв, вона ввела північноірландця до найелітнішого клубу в історії гольфу. Рорі став шостим гравцем, який зібрав кар’єрний «Великий шолом», ставши в один ряд із Джеком Ніклаусом та Тайгером Вудсом.
Цьогорічний турнір в Огасті перетворився на справжню дуель нервів. Головним суперником Макілроя став Скотті Шеффлер, який претендував на свій третій титул. Увесь фінальний раунд вони йшли «ніздря в ніздрю». Розв'язка настала на знаменитій 12-й лунці «Золотий дзвін», де Макілрой зберіг холоднокровність, а Шеффлер припустився рідкісної для себе помилки під час виходу на грін.
Підсумковий результат Рорі — 12 ударів нижче пару (-12). Це не рекорд поля, проте за якістю гри це був один із найчистіших перформансів за останнє десятиліття. Макілрой продемонстрував нетипову для нього раніше витримку, відмовившись від ризикованих дальніх ударів на користь точного позиціонування.
Перемога Макілроя — це не лише особистий тріумф, а й важливий сигнал для всієї індустрії. На тлі тривалого розколу між турами PGA та LIV успіх гравця, який зберіг вірність класичним традиціям, повертає фокус уваги на саму гру, а не на суми в чеках. Хоча чек переможця на $4,05 млн підкреслює: комерційний інтерес до гольфу лише зростає.
Чи стане ця перемога Рорі початком нової епохи домінування, чи це була «остання вершина», до якої він прагнув усе життя? У будь-якому разі, цими вихідними історія гольфу була переписана прямо на наших очах.
