12 травня 2026 року, у день заснування NORAD — Командування повітряно-космічної оборони Північної Америки, створеного 1958 року для моніторингу неба, — відбулася прем’єра документальної стрічки Джеремі Корбелла «Sleeping Dog». Фільм поєднує в собі особисту історію автора, його роздуми про багаторічне дослідження теми та, що найважливіше, добірку раніше невідомих військових відеозаписів невпізнаних аномальних явищ (UAP).
Вагомості оприлюдненим матеріалам додає той факт, що до стрічки потрапили вісім відео зі списку 46 записів, які Конгрес офіційно зажадав від Пентагону. Ці кадри, зняті військовими за допомогою інфрачервоних систем FLIR, імовірно, увійдуть до наступного пакета розсекречених документів. Серед них можна побачити об'єкт у формі гуманоїда, що ширяє в повітрі, сяйливі сфери з нетиповою траєкторією польоту, а також групу об'єктів типу «Тік-Так» — характерних овальних або сигароподібних апаратів. На відео зафіксовано різкі маневри, зависання та скоординовані рухи, які вкрай важко пояснити роботою звичайних літаків, дронів чи атмосферними явищами.
Корбелл, який уже тривалий час розслідує феномен UAP, в інтерв'ю та в самій картині наголошує: він бачив «абсолютно переконливі докази» того, що Землю відвідують або ж у нашому просторі присутні «інші». За його словами, в урядових структурах приховано відповіді, які американське суспільство не просто має право знати, а й життєво цього потребує.
Реакція громадськості виявилася очікувано неоднозначною. Дехто вітає нові кадри як крок до більшої прозорості та схвалює наполегливість Корбелла. Інші ж критикують спосіб подачі матеріалу: частина контенту доступна лише після придбання або оренди фільму, що викликало звинувачення в комерціалізації процесу розсекречення (так званого «disclosure»). Попри це, витоки вже стали об’єктом жвавих дискусій, а фрагменти відео активно ширяться мережею.
Ця подія цілком вписується в ширший контекст останніх років: регулярні слухання в Конгресі, запити законодавців, офіційні звіти Пентагону та зростання суспільного інтересу. «Сплячий пес» Корбелла — це не крапка в історії, а радше сигнал про те, що масив накопиченої інформації поступово просочується за межі закритих кабінетів. Чи стануть наступні матеріали детальнішими та відкритішими — покаже час. А поки що небо, за яким пильно стежать ще з 1958 року, продовжує оберігати свої таємниці, хоча й дедалі частіше дозволяє на мить зазирнути за завісу невідомого.
Стрічка залишає по собі більше запитань, ніж відповідей, що є типовим для цієї тематики. Проте вона підтримує необхідну динаміку: інтерес не згасає, а дані продовжують потрапляти у відкритий доступ. Для тих, хто уважно стежить за розвитком подій, це лише черговий епізод у тривалій історії протистояння секретності та людської допитливості.
