Молекула, яка за всіма правилами мала б розвалитися, залишається цілою. Два атоми літію в ультрахолодному газі пов'язані один з одним, хоча їхня енергія перевищує поріг дисоціації — і це не помилка експерименту, а результат квантової інтерференції.
Вчені з Рейнланд-Пфальцського технічного університету Кайзерслаутерн-Ландау під керівництвом професора Артура Відери та за участю Александра Гутмана вперше експериментально реалізували зв'язані стани в континуумі у зіткненнях ультрахолодних атомів. Вони охолодили атоми 6Li до температури нижче одного мікрокельвіна і за допомогою швидко осцилюючих магнітних полів когерентно зв'язали два резонанси Фешбаха. У точці, де шляхи розпаду інтерферують деструктивно, молекула перестає втрачати атоми, хоча енергетично розпад дозволений. Результати опубліковано 9 листопада 2026 року в журналі Nature Physics.
Принцип той самий, що в навушниках з активним шумозаглушенням: дві хвилі однакової амплітуди, але протилежної фази, гасять одна одну. Тут замість звукових хвиль — квантові амплітуди розпаду двома каналами. Коли вони точно компенсують одна одну, ефективна швидкість розпаду обертається в нуль, і стан залишається локалізованим усередині континууму розсіяння.
Це не просто підтвердження передбачення Фрідріха і Вінтгена 1985 року. Експеримент показує, як можна цілеспрямовано керувати відкритістю квантових систем до навколишнього середовища. Замість того щоб боротися з втратами, їх можна обернути на захисний механізм.
Такий ступінь контролю відкриває шлях до створення стабільніших квантових станів для сенсорів, квантового зв'язку та обчислень, де декогеренція залишається головною проблемою. Метод Флоке-інженерії, розроблений групою раніше, тепер дозволяє точно налаштовувати інтерференцію між резонансами.
Дослідження виконано за підтримки Німецького науково-дослідного товариства та Європейської дослідницької ради і опубліковано в Nature Physics 9 листопада 2026 року.
Квантова інтерференція перетворює очікувану втрату на стійкий зв'язаний стан.


