❓ ЗАПИТАННЯ:
А якщо все ж таки практикувати психоделічні подорожі, то як цей досвід можна інтегрувати в повсякденне життя?
❗️ ВІДПОВІДЬ lee:
Якщо ви маєте залізобетонну психіку. Або, скажімо так, якщо ви від народження схильні витримувати такі навантаження задля опанування особливих завдань, тоді вам відкриється шлях «повсякденного застосування».
Бачите, це зовсім не те саме, що «звичайне життя». Як, наприклад, навичка фехтування відкриває певні шляхи її реалізації, котрі є досить специфічними. Це і висока концентрація уваги, і швидка реакція, і злагодженість усіх м'язів тіла. Цьому можна знайти застосування, проте робити за людину загальні припущення щодо того, як саме їй впроваджувати це в повсякденність — було б неадекватно. Вона має вирішувати сама, якщо обрала таку специфіку.
Психоделіка одноразово демонструє, яким є світ. Проте без міцного ядра того, хто має самостійно обирати свій маршрут, це призведе до «розмивання особистості». Людину просто розмаже по нескінченних сенсах інших частот.
Усвідомте тут важливий момент. Всесвіт нескінченний! Якщо ви відмовляєтеся від вроджених меж цієї Гри, ви ніколи не знайдете краю в безмежності. Це все одно що вирушити у відкритий океан на надувному матраці, сподіваючись, що там за горизонтом на вас чекає берег із фуршетом. Не чекає ані фуршет, ані берег. Щобільше, течії можуть носити тіло на матраці… а невдовзі вже й сам матрац без тіла дрейфуватиме океаном ще десятиліттями.
Я не прагну малювати лячні сценарії. Можливо, ви маєте міцне ядро і є унікальними у своїх цілях. Проте в такому разі спирайтеся не на чужі поради, а на власне Вище Я. Тільки воно направить вас туди, куди потрібно.
Щоб прояснити тему. Я вже казав раніше — подібний досвід часто буває корисним, аби дізнатися про «ширину океану». Ви ж запитуєте про користь плавання цим океаном. На це я відповідаю, що «моряком можна народитися, і тоді слід знайти свій корабель, а не стрибати у воду, щоб розпочати плавання».
