Протягом тисячоліть люди використовували барабанний ритм у ритуалах, церемоніях та практиках занурення в особливі стани свідомості. Проте що саме відбувається в мозку під впливом монотонних звуків — і чому одні люди переживають глибокі зміни сприйняття, тоді як інші майже нічого не відчувають?
Науковці з Університету Барселони спробували перевірити цей феномен у контрольованих лабораторних умовах. У дослідженні взяли участь 27 добровольців, які не мали досвіду виражених дисоціативних станів. Учасники протягом дванадцяти хвилин слухали або стабільні ритмічні удари барабанів, або неритмічні послідовності звуків. У цей час активність їхнього мозку фіксували за допомогою електроенцефалографії (ЕЕГ), а зміни суб’єктивного досвіду оцінювали за допомогою спеціальних опитувальників.
Результати, опубліковані в журналі Annals of the New York Academy of Sciences, засвідчили: ритмічна стимуляція посилювала відчуття єдності та зв’язаності порівняно з хаотичними звуками. Особливо виражений ефект спостерігався у людей з високою здатністю до занурення в досвід (trait absorption) — схильністю повністю зосереджуватися на внутрішніх відчуттях, музиці або уявних образах. У таких учасників частіше виникало відчуття зміни сприйняття тіла, виходу за звичні межі власного «я» та духовні переживання.
Цікаво, що барабанні ритми дійсно посилювали синхронізацію мозкової активності, проте ступінь цієї синхронізації не пояснював глибину переживань безпосередньо. Інакше кажучи, мозок міг «підлаштуватися» під зовнішній ритм, але це ще не означало автоматичного переходу в незвичний стан свідомості.
Автори дослідження — Ракель Апарісіо-Террес, Саманта Лопес-Мочалес, Маргарита Діас-Андреу та Карлес Ескера — наголошують на важливості індивідуальних особливостей. Ритм може створити передумови для зміни сприйняття, проте ключову роль відіграють особиста схильність та здатність глибоко занурюватися в процес.
З точки зору теорії предиктивної обробки мозку, повторюваний ритм може знижувати часову невизначеність: мозку стає легше передбачати наступний сигнал і об’єднувати сенсорні потоки. Однак результати демонструють, що свідомість формується не лише завдяки нейронній синхронізації. На неї впливають і «верхні рівні» обробки — очікування, увага, минулий досвід та особливості особистості.
Це можна порівняти з музикантами в оркестрі. Спільний ритм допомагає всім грати злагоджено, але тільки той, хто повністю розчиняється в музиці, може відчути момент, коли зникає кордон між виконавцем і мелодією.
Дослідження доводить, що незвичні стани свідомості можуть виникати не лише під впливом медитації чи певних речовин, а й через прості зовнішні структури — звук, повторення та ритм. Наш мозок виявляється надзвичайно чутливим до часових візерунків навколишнього світу.
При цьому робота має певні обмеження: вибірка була невеликою, а довгострокові ефекти не вивчалися. Необхідні подальші дослідження, щоб зрозуміти, як саме ритми взаємодіють із мозком і чому для одних людей барабан залишається просто звуком, а для інших стає дверима у змінене сприйняття реальності.
