Дослідники з IIT Jodhpur, серед яких професорка Міталі Мукерджі, вивчили транскриптомні дані 106 учасників програми Inner Engineering і дійшли несподіваного висновку: молекулярні зміни після практики збігаються з профілями понад 438 препаратів. Найпомітніше серед них — засоби, що діють на нейроактивні ліганд-рецепторні шляхи, які впливають на баланс збудження й гальмування в корі. Робота вийшла препринтом наприкінці 2025 року і привернула широку увагу преси в листопаді 2026-го.
Порівняння проводили за допомогою Connectivity Map — бази, де зібрано профілі експресії генів після впливу тисяч малих молекул. Учені зіставили гени, що змінили активність на трьох етапах: у підготовчий період, під час восьмиденного ретриту і через три місяці після нього. Найстійкіші збіги стосувалися сигнальних систем GABA, головного гальмівного медіатора мозку, та інших нейромодуляторів. Цікаво й те, що через три місяці більшість початкових сигнатур зникала, поступаючись місцем новим: картина виявилася динамічною, а не застиглою.
Додатковий статистичний аналіз пов'язав ці сигнатури з літературними даними про те, як препарати змінюють збудливість кори, яку вимірюють транскраніальною магнітною стимуляцією (ТМС). Класи ліків із відомим впливом на кору опинилися в латентному просторі ознак близько до медитативних профілів. Це саме статистична схожість, а не доказ спільного механізму.
Важливо розуміти межі роботи. Автори прямо називають її гіпотезогенерувальною: у самому дослідженні нейрофізіологічні параметри не вимірювалися, а причинно-наслідкові зв'язки не стверджуються. Контрольної групи з людей без медитативної практики теж не було. До того ж матеріал, на якому побудований аналіз, — кров. В окремому розборі тих самих публічних даних щодо цільної крові підкреслюється, що зрушення експресії генів здебільшого відображають циркулюючі імунні клітини і не обов'язково свідчать про процеси всередині центральної нервової системи. Щоб перевірити гіпотезу про баланс збудження й гальмування, автори пропонують експерименти з поєднанням ТМС та ЕЕГ.
Prof. Mitali Mukerji Ji (Professor in the Department of Bioscience and Bioengineering at IIT Jodhpur) sent me a paper a few days ago and I have not stopped thinking about it. Her team found that a meditation retreat and a sleeping pill leave a similar mark in the blood. Let me
Це спонукає до перегляду звичного розділення медитації на «психологічну» і «біологічну». Якщо ті самі молекулярні мішені відгукуються і на таблетку, і на вісім днів інтенсивної практики, різниця між ними може полягати не в самому механізмі, а в тому, яким шляхом сигнал доходить до цих мішеней.
Уявіть аптечну полицю, де поруч лежать синтетичний ключ і природний відбиток пальця, і обидва підходять до одного замка в клітинній мембрані. З цього погляду медитація виглядає вже не лише ментальною технікою, а й біологічно активним впливом, ефекти якого в принципі можна вимірювати тими самими методами, що й дію ліків. Образ вдалий, але він описує схожість мішеней, а не повну еквівалентність двох шляхів.
Для теорій свідомості, які спираються на предиктивну обробку й активний висновок, результат можна читати як натяк на те, що інтероцептивна точність і зважування помилок передбачення можуть налаштовуватися вже на рівні транскрипції генів. Це поки робоча гіпотеза, але вона пов'язує суб'єктивний досвід із конкретною молекулярною регуляцією.
Для клінічної практики автори припускають, що при застосуванні медитації може знадобитися враховувати вихідний нейрохімічний профіль людини, а не лише її скарги. Наскільки ці молекулярні зрушення стійкі за межами контрольованого ретриту і чи можна відтворити їх у повсякденному житті без спеціальної підготовки, поки невідомо.




