Музей Бойманса — ван Бенінгена в Роттердамі вкрив підлогу 800 фунтами (близько 363 кг) арахісової пасти, щоб увічнити пам’ять голландського концептуаліста Віма Т. Схіпперса, який пішов із життя 10 червня 2026 року у віці 83 років.
Цю інсталяцію під назвою «Pindakaasvloer» («Підлога з арахісової пасти») сам автор уперше представив ще у 1969 році.
На той час Схіпперс уже здобув популярність в авангардних колах Нідерландів завдяки своїм експериментальним художнім проєктам та провокаційному телешоу «Hoepla», яке заборонили лише після кількох епізодів.
Музей відтворив цю роботу за місяць після смерті художника як знак пошани до його творчої спадщини.
800 фунтів арахісової пасти вистачило б приблизно на 15 000 бутербродів!
Це один із найнезвичніших та найбільш пам’ятних способів вшанування пам’яті митця в історії сучасного мистецтва.
Задум цієї роботи виник на основі попередніх експериментів автора. У 1962 році на виставці в музеї Fodor він створив дві підлогові скульптури: в одному залі повністю засипав підлогу сіллю, а в іншому — уламками листового скла. Хоча вперше «Підлогу з арахісової пасти» було реалізовано лише в 1969 році в галереї Mickery в голландському селі Лонерслот.
Технічні деталі інсталяції
Двоє працівників музею, яких прозвали «штукатурами по арахісовій пасті», витратили кілька днів, розподіляючи 40 банок кремової маси по шестикутній платформі.
Вони використовували шпателі для гіпсокартону, щоб рівномірно розкачати їстівний матеріал шаром товщиною 0,8 дюйма (близько 2 см) від краю до краю.
«Це була величезна робота», — розповів Леон Дунк, який допомагав відтворювати інсталяцію, в інтерв’ю для Associated Press.
Загалом було використано близько 800 фунтів арахісової пасти — цієї кількості вистачило б на приготування майже 15 000 бутербродів!
Голландський бренд Calvé, якому надавав перевагу сам Схіпперс, безкоштовно надав продукт для цієї інсталяції. Як зазначав сам художник: «Бо вона добре розмазується».
Митець-новатор
Вім Т. Схіпперс (1942–2026) був багатогранною постаттю: художником, теле- й радіоведучим, а також актором озвучування. У 1960-х роках він прославився своїми абсурдистськими та провокаційними арт-об’єктами. Він також знімав короткометражні фільми й називав телебачення «найвеличнішою галереєю у світі».
Певне покоління глядачів знає його як голос Ерні та жабеняти Керміта в голландській версії «Вулиці Сезам». З 1984 по 1991 рік він вів популярну радіопрограму, а в 1986 році поставив п’єсу, де головні ролі виконували німецькі вівчарки.
