Нещодавнє міжнародне дослідження під керівництвом Карлеса Лалуеза-Фокса проаналізувало 210 геномів з фінікійських і пунічних археологічних пам'яток. Дослідження виявляє дивовижний генетичний розрив між фінікійськими містами та пунічними популяціями, незважаючи на їхню спільну культуру та мову. Це ставить під сумнів попередні припущення про фінікійську експансію в Середземномор'ї.
Фінікійське та пунічне походження
Фінікійська культура виникла в Леванті (сучасний Ліван і Сирія), де вони розробили перший алфавіт. До першого тисячоліття до нашої ери вони створили велику морську торговельну мережу, поширюючи свою культуру по всьому Середземномор'ю. Карфаген, розташований у сучасному Тунісі, став великим фінікійським центром до 6 століття до нашої ери. Спільноти, пов'язані з Карфагеном, були відомі як «пунічні».
Генетичні висновки
Дослідники секвенували геноми з людських останків, знайдених у 14 фінікійських і пунічних археологічних пам'ятках на Іберійському півострові, в Леванті, Північній Африці та на островах Сицилія, Сардинія та Ібіца. Аналіз виявив мінімальний прямий генетичний внесок левантійських фінікійців у пунічні популяції в західному та центральному Середземномор'ї. Це свідчить про те, що фінікійська культура поширювалася переважно через культурну передачу та асиміляцію, а не масову міграцію.
Наслідки дослідження
«Ми спостерігаємо, що генетичний профіль пунічного світу був надзвичайно гетерогенним», — сказав Девід Рейх, професор Гарвардського університету. Дослідження підкреслює космополітичний характер пунічного світу, зі значним північноафриканським і сицилійсько-егейським походженням, виявленим у пунічних популяціях. Ці висновки вказують на те, що змішання пунійців з місцевим населенням було фундаментальним у формуванні їхнього генетичного складу та демонструє взаємопов'язаність стародавніх середземноморських суспільств.