Вивчення португальської мови розкриває більш складне походження, ніж прийнято вважати. Хоча народна латина є основою як португальської, так і галісійської мов, саме через середньовічну галісійську, романський різновид, який поширився під час Реконкісти, основні лінгвістичні структури португальської мови були консолідовані на території, яка мала стати Португалією.
У передмові використовується термін «ilusofonia», який узагальнює погляд Венансіо. Він припускає, що ідея цілісної та прадавньої «Лузофонії» є ілюзією. Автор підкреслює, що заміна мосарабських діалектів (діалектів на основі латини, під впливом арабської) романською мовою почалася під час Реконкісти, коли католики з півночі Піренейського півострова принесли свою мову, галісійську, на південь.
Теза Венансіо кидає виклик ідеї, що португальська мова виникла безпосередньо на території сучасної Португалії, як однорідне продовження латини. Він стверджує, що португальська мова з’явилася значною мірою як розширення галісійської, мови престижу та поширення на північному заході Іберії з середньовіччя. Це підтримується лінгвістичними аргументами, такими як втрата фонем «l» і «n» між голосними, риса, присутня в галісійській, але відсутня в іспанській.
Порівняння з іспанською мовою наводить приклади: «l» у латинському «colore» зберігається в «color», але не в португальському «cor». Венансіо зазначає, що приблизно в 1400 році португальські форми, такі як «dolorido» або «frenar», з їх інтервокальними «l» і «n», стали більш продуктивними через вплив іспанської мови. Робота запрошує читачів переосмислити мовну ідентичність та культурну спадщину, підкреслюючи активну роль середньовічної Галісії у формуванні португальської мови.
Підкреслюючи роль галісійської мови, Венансіо показує, що португальська мова народилася з історичних рухів і зустрічей, а не з ізольованого ядра. Цей погляд спонукає нас розглядати нашу мову не як готовий продукт єдиної історії, а як перехрестя впливів і безперервності. Цей підхід є нагадуванням про те, що мови народжуються не чистими чи поодинці, а часто виникають з маргінесів.
Робота Венансіо підкреслює, що португальська мова була сформована історичними рухами, географічними змінами та мовними обмінами. Вона відзначає подорож мови, яка постійно відроджується.