Індію часто описують як мовну цивілізацію, що характеризується глибоко вкоріненою багатомовністю. Це прийняття багатьох мов є постійною історичною звичкою, що призводить до філософії, згідно з якою індійці відкриті до різноманітних вірувань і практик. Ця різноманітність є визначальною рисою індійського суспільства.
Здатність легко перемикатися між мовами, відома як перемикання кодів, є поширеним явищем в Індії. Також розглядається вплив технологій на мову. Хоча технологічні досягнення, такі як поява паперу та телебачення, вплинули на мову, відповідь завжди була лінгвістичною. Потенційний вплив штучного інтелекту на мову викликає занепокоєння, оскільки дослідження свідчать про можливе зниження використання мови.
Дані перепису населення виявляють зменшення кількості рідних мов, що свідчить про втрату мови. Однак спостерігається також зростання мов, які раніше не мали письмової форми. Переклад відіграв вирішальну роль в індійській літературі, багато основних текстів є перекладами. Індійська свідомість розглядається як перекладацька свідомість, а переклад є природною частиною культури.
Також обговорюються усні традиції та вплив англійської мови. Хоча англійська мова приносить нові слова, основна структура індійських мов залишається недоторканою. Розглядається також роль держави у відродженні мови. Історично склалося так, що штати не були основними рушіями зростання або занепаду мови. Мова – це демократична система, сформована її користувачами.