У квітні 2025 року ЮНЕСКО оголосила про створення 16 нових глобальних геопарків, відзначаючи десяту річницю концепції геопарку. Ці об'єкти визнані за їхню значну геологічну спадщину та відданість принципам сталого розвитку, збереження та освіти.
Індонезія отримала два нових геопарки: Кебумен у Центральній Яві та Мератус у Південному Калімантані. Кебумен демонструє найдавніші гірські породи Яви, що відображають розділення океанічних і континентальних плит. Мератус фіксує складні тектонічні зміни, що відбувалися з юрського періоду, і містить найдавнішу в Індонезії офіолітову серію.
Інші нові геопарки розташовані в Китаї (Канбула та Юньян), Північній Кореї (гора Пекту), Еквадорі (Напо Сумако та Тунгурауа), Італії (Мур), Норвегії (Фіорд Кост), Південній Кореї (Даньян і Кьонгбук), Саудівській Аравії (Сальма та Північний Ріяд), Іспанії (Коста Кебрада), Великій Британії (Арран) і В'єтнамі (Ланг Сон). Одрі Азуле, Генеральний директор ЮНЕСКО, підкреслила, що геопарки слугують моделями для збереження геологічної спадщини, освіти, сталого туризму та збереження місцевих традицій.
З цими доповненнями Індонезія тепер має загалом 12 глобальних геопарків ЮНЕСКО, що підкреслює відданість країни захисту геологічної спадщини та розширенню прав і можливостей місцевих громад.