Місія ExoMars, спільна ініціатива Європейського космічного агентства (ESA) та Російського космічного агентства (Роскосмос), спрямована на пошук ознак життя на Марсі. Вона включає в себе запуск орбітального апарата Trace Gas Orbiter (TGO) та посадкового модуля Rosalind Franklin, оснащеного буром для глибокого буріння поверхні планети.
Однак ця місія піднімає низку етичних питань, зокрема щодо можливого забруднення Марса земними мікроорганізмами. Згідно з настановами Комітету з космічних досліджень (COSPAR), будь-яка місія, метою якої є пошук життя на інших планетах, не повинна мати ймовірність більшу, ніж 1 до 10 000, що один мікроб, який знаходиться на борту, забруднить потенційне позаземне середовище існування.
Крім того, існують етичні міркування щодо допустимого рівня ризику для астронавтів у піонерських дослідженнях із великою невизначеністю. Планування першої пілотованої подорожі на Червону планету, яка має відбутися вже у 2030-х роках, вимагає не лише монументального стрибка в інженерних і комунікаційних технологіях, а й ставить нові й надзвичайно складні етичні питання для всіх учасників.
Враховуючи ці етичні аспекти, необхідно встановити чіткі стандарти щодо прийнятних ризиків для здоров'я, як тих, що зрозумілі та передбачувані, так і тих, що є дуже невизначеними, незрозумілими та непередбачуваними. Місія ExoMars є важливим кроком у пошуках позаземного життя, але вона також вимагає ретельного розгляду етичних наслідків і відповідальності, пов'язаних із дослідженням космосу.