Штучний інтелект у кіберзлочинності: етичні дилеми та відповідальність розробників

Зростання використання штучного інтелекту (ШІ) у кіберзлочинності викликає серйозні етичні питання, особливо щодо відповідальності розробників ШІ. Нещодавні дослідження показують, що зловмисне програмне забезпечення, створене за допомогою ШІ, може обходити традиційні системи захисту, такі як Microsoft Defender, приблизно у 8% випадків. Це ставить під сумнів моральні зобов'язання тих, хто створює та розгортає ці технології. Однією з ключових етичних дилем є те, чи повинні розробники ШІ нести відповідальність за зловживання їхніми технологіями. З одного боку, вони можуть стверджувати, що не мають наміру завдати шкоди і що їхні інструменти можуть бути використані для благих цілей. З іншого боку, якщо вони знають або повинні знати, що їхні технології можуть бути використані для злочинної діяльності, чи не повинні вони вживати заходів для запобігання цьому? Наприклад, дослідження, проведене Outflank, показало, що навчання великої мовної моделі (LLM) Qwen 2.5 для створення шкідливого програмного забезпечення, яке обходить Microsoft Defender, коштувало менше 1600 доларів США і зайняло три місяці. Це робить створення шкідливого програмного забезпечення на основі ШІ доступним для широкого кола зловмисників. Крім того, нещодавні атаки Play ransomware використовували AI для виявлення zero-day вразливостей (CVE-2025–29824) для підвищення привілеїв, і навіть новий SimpleHelp експлойт для отримання доступу в 2025 році. Інша етична проблема полягає в тому, як збалансувати інновації та безпеку. З одного боку, ми не хочемо придушувати розвиток ШІ, який має потенціал для вирішення багатьох важливих проблем. З іншого боку, ми повинні переконатися, що ці технології не використовуються для злочинних цілей. Це вимагає комплексного підходу, який включає в себе етичні настанови, регулювання та співпрацю між розробниками ШІ, експертами з кібербезпеки та урядами. У підсумку, зростаюча роль ШІ в кіберзлочинності ставить перед нами складні етичні питання. Розробники ШІ повинні взяти на себе відповідальність за потенційні зловживання їхніми технологіями та співпрацювати з іншими зацікавленими сторонами для розробки ефективних стратегій запобігання кіберзлочинам на основі ШІ. Тільки так ми зможемо забезпечити, щоб ШІ використовувався для покращення нашого світу, а не для його руйнування.