Вчені досліджують теорію голографічного Всесвіту як потенційне рішення фундаментальних фізичних парадоксів, включаючи інформаційний парадокс чорної діри. Ця теорія передбачає, що структура Всесвіту може бути двовимірною поверхнею, де гравітація та глибина є властивостями, що виникають, а не фундаментальними аспектами реальності.
Професор Маріка Тейлор з Університету Бірмінгема припускає, що наше сприйняття тривимірного Всесвіту є проєкцією з 2D-поверхні. Це узгоджується з голографічним принципом, де вся інформація про Всесвіт, включаючи гравітацію, може бути описана подіями на цій 2D-поверхні.
Голографічна теорія має на меті розв'язати інформаційний парадокс, який виникає через очевидне знищення інформації чорними дірами, що порушує основний принцип фізики. Розглядаючи чорні діри як двовимірні поверхні, вчені можуть теоретизувати, що інформація, яка потрапляє в них, розмазується по поверхні, а не втрачається.
Докази голографічної природи Всесвіту шукають у космічному мікрохвильовому фоні (CMB), залишковій енергії від Великого вибуху. Дослідники вивчають CMB на наявність ознак «голографічного шуму» та симетрій, які б підтвердили цю теорію. Костас Скендеріс з Університету Саутгемптона зазначає, що дослідження показують, що детальну структуру CMB можна описати голографічною теорією, що демонструє чудову узгодженість.
Хоча прямий доказ все ще очікується, ці дослідження можуть запропонувати розуміння найраніших моментів Всесвіту та поведінки гравітації в екстремальних умовах, потенційно революціонізуючи наше розуміння космології та квантової механіки.