Аналіз деревини з Альп віком до 9000 років виявляє довгострокову тенденцію до літнього висихання протягом епохи голоцену. Дослідження, проведене дослідниками з Інсбрукського університету та опубліковане в Science Advances 4 квітня 2025 року, показує, що нещодавні посухи, хоч і інтенсивні, не є унікальними в контексті мінливості голоцену.
Дослідницька група під керівництвом дендрохронолога Курта Ніколуссі проаналізувала стабільні ізотопи кисню (δ18O) у кільцях дерев 192 модринових і кедрових сосен. Ці ізотопи діють як показники сезонних кліматичних умов, відображаючи швидкість випаровування під час росту дерев. Вищі значення δ18O вказують на більше випаровування та більш сухі умови.
Дослідження показало, що ранній та середній голоцен (приблизно від 9000 до 5000 років тому) характеризувався відносно вологим літом. Тенденція до висихання спостерігається з 5000 до 4500 років тому, що перемежовується чіткими вологими та сухими фазами. Примітно, що малий льодовиковий період (бл. 1260-1860 рр. н.е.), який часто описують як холодний і вологий, також містив періоди значної посухи.
«Поточні періоди посухи можуть здаватися надзвичайними за своєю інтенсивністю, але вони не є унікальними в контексті мінливості голоцену», — йдеться в дослідженні. Це відкриття має значні наслідки для розуміння та управління водними ресурсами в Альпійському регіоні, який є дуже вразливим до впливу зміни клімату. Детальні хронологічні дані, надані аналізом деревних кілець, пропонують цінний інструмент для оцінки довгострокових гідрокліматичних змін і інформування майбутніх кліматичних моделей.
Дослідницька група планує додатково проаналізувати ізотопи водню та вуглецю в деревних кільцях, а також вміст целюлози в деревині, щоб отримати більш повне розуміння минулих кліматичних умов. Поєднання дендрохронологічних ізотопних даних з іншими проксі-даними та кліматичними моделями має великий потенціал для майбутніх досліджень динаміки водного балансу Центральної Європи.