Нещодавнє дослідження показує, що біологічний вік, на відміну від хронологічного, може коливатися і потенційно повертатися назад у відповідь на значні стресори [2, 5, 10, 11]. Дослідники спостерігали, що маркери біологічного старіння мають тенденцію до збільшення після серйозних стресорів, таких як операція, вагітність або тяжка інфекція [2, 5, 6, 11]. Однак ці маркери можуть повернутися до базових рівнів після відновлення, що свідчить про здатність організму повернути назад процес старіння [2, 5, 10, 11].
Це відкриття пропонує потенційний прогрес у уповільненні або навіть зверненні наслідків старіння [1, 5, 7]. Епігенетичні зміни, на які впливають спосіб життя та фактори навколишнього середовища, відіграють вирішальну роль у цьому процесі [1, 4, 10]. Ці зміни можуть діяти як молекулярний годинник, оцінюючи біологічний вік та його реакцію на стрес [4, 10, 14].
Розуміння епігенетики та біологічного віку
Епігенетика включає оборотні молекулярні модифікації ДНК, які впливають на те, як експресуються гени, не змінюючи саму послідовність ДНК [1, 4, 8, 9]. Біологічний вік відображає здоров'я клітин і органів, відрізняючись від хронологічного віку [7, 13]. Такі фактори, як стрес, спосіб життя та вплив навколишнього середовища, можуть впливати на біологічний вік, роблячи його більш динамічним показником загального здоров'я [5, 7, 12, 13].
Дослідження підкреслює стійкість організму та здатність до перезавантаження після стресових подій [5]. Подальші дослідження в цій галузі можуть призвести до цілеспрямованих втручань для сприяння здоровому старінню та ранньому виявленню захворювань [7].