Нещодавні археологічні дослідження в Ізраїлі виявили значні відмінності в харчових звичках неандертальців, які мешкали в печерах Амуд та Кебара. Незважаючи на близьке розташування цих поселень та використання подібних знарядь праці, методи обробки м'яса виявилися різними, що свідчить про існування локальних культурних традицій.
У печері Амуд археологи виявили інтенсивні сліди від порізів на кістках, що вказують на ретельну обробку туш. Близько 40% кісток мали сліди обвуглювання, що свідчить про термічну обробку при високих температурах, можливо, запікання або смаження. У Кебарі сліди були більш лінійними, і лише 9% кісток мали ознаки впливу вогню, що може вказувати на швидше споживання свіжого м'яса з мінімальною термічною обробкою.
Крім того, в Амуді переважали кістки дрібних копитних, таких як гірські газелі та дикі кози, тоді як у Кебарі частіше зустрічалися кістки великих тварин, зокрема зубрів. Ці відмінності можуть бути пов'язані з різними методами навчання та передачі навичок у межах окремих груп, що є проявом культурних відмінностей.
З соціально-психологічної точки зору, харчові звички неандертальців відображають їхню здатність до адаптації та соціальної організації. Дослідження показують, що неандертальці споживали різноманітну їжу, включаючи м'ясо, рослини та гриби, залежно від наявності ресурсів у їхньому середовищі. Також існують докази того, що неандертальці використовували рослини не лише для харчування, але й у медичних цілях. Наприклад, у зубному камені неандертальців з Ель-Сідрона були виявлені сполуки з деревію та ромашки, відомих своїми лікарськими властивостями.
Дослідження харчових звичок неандертальців дає змогу краще зрозуміти їхній спосіб життя, соціальну структуру та культурні особливості. Ці знання допомагають розвінчати міфи про неандертальців як про примітивних істот і підкреслюють їхню здатність до навчання, адаптації та соціальної взаємодії. Усвідомлення цих аспектів є важливим для розуміння еволюції людини та місця неандертальців в історії людства.