Вчені вивчають еволюцію протягом століть, але нові дослідження кидають виклик деяким усталеним переконанням. Нещодавнє дослідження галаксу китицевого (Galax urceolata) в Аппалачських горах розкриває дивовижні деталі про те, як різні версії виду можуть співіснувати.
Дослідження, проведене Шеллі Гейнор з Університету Флориди, вивчає, як організми з кількома копіями геному (автополіплоїди) взаємодіють зі своїми оригінальними диплоїдними версіями. Автополіплоїдія - це коли організм дублює свої хромосоми, створюючи миттєве генетичне різноманіття.
Раніше вчені вважали, що автополіплоїди зустрічаються рідко і не можуть співіснувати зі своїми диплоїдними родичами через конкуренцію. Дослідження Гейнор припускає, що це може бути помилковим. «Завдяки моїй польовій роботі я виявила, що одна популяція може мати різноманітну суміш цитотипів, що мене захопило», - сказала Гейнор.
Дослідники побудували математичну модель, яка включає демографічну та екологічну випадковість, щоб зрозуміти, як взаємодіють різні типи хромосом. Модель відстежує формування, встановлення та стійкість диплоїдів, триплоїдів та автотетраплоїдів, навіть за наявності потоку генів.
Результати показують, що високий рівень самозапліднення та сильні репродуктивні бар'єри допомагають багатьом цитотипам співіснувати. Автотетраплоїди, здається, мають перевагу над диплоїдами в стресових середовищах або за інтенсивної конкуренції.
Це кидає виклик ідеї, що автополіплоїди повинні жити окремо від своїх оригінальних видів. Дослідження показує, що генетичні та екологічні фактори дозволяють їм процвітати разом. Ця робота додає до зростаючих доказів того, що еволюція не завжди йде прямим шляхом.