Видатна здатність дельфінів орієнтуватися та полювати, використовуючи ехолокацію, є предметом нового дослідження. Недавнє дослідження, опубліковане в PLOS ONE 9 червня 2025 року, надає інформацію про унікальні структури мозку, які забезпечують цю складну поведінку.
Дослідження, проведене вченими з Океанографічного інституту Вудс-Гоул та інших університетів, порівнювало мозок дельфінів, які використовують ехолокацію, з тими, що не використовують її, китоподібних. Дослідження зосереджувалося на нижньому горбику, структурі середнього мозку, яка обробляє слухову інформацію.
Дослідники виявили, що дельфіни мають більше коркових областей, пов'язаних з обробкою звуку. Найбільш значуща різниця полягає у шляхах від нижнього горбика до мозочка. Це свідчить про те, що мозочок відіграє вирішальну роль в інтеграції слухової інформації з руховим контролем, дозволяючи дельфінам активно направляти свої ехолокаційні промені.
Пітер Тіак, співавтор дослідження, пояснив, що ехолокація – це частково слух, а частково вокалізація. Такий активний контроль дозволяє дельфінам ефективно орієнтуватися та полювати. Результати пропонують потенційні застосування в технологіях, таких як вдосконалення сонарних систем та медичної ультразвукової візуалізації.