Фраза "ду куп" [dy ku] часто використовується у французьких розмовах. Це звичайний елемент сучасної розмовної французької мови.
Лінгвіст Лотфі Абуда задокументував зростаюче використання цього виразу. У його дослідженні 2022 року було зафіксовано драматичну кількісну зміну: лише 5 випадків з'явилися між 1968 і 1971 роками, проте 141 з 2010 року.
Цей вираз настільки специфічний для Франції, що інші франкомовні спільноти використовують його для визначення географічного походження. У Квебеку це одразу ідентифікує франкомовного співрозмовника. У записах 67% випадків було зафіксовано у мовленні осіб віком 15-25 років, що робить його явищем покоління.
Лінгвісти надають перевагу термінам "дискурсивні маркери" замість "мовних тиков". Джулі Невьо пояснює, що ці вирази функціонують як "слова-опори", які "заповнюють прогалину". "Ду куп" стає метадискурсивним маркером, який часто з'являється на початку висловлювання.
Роман Якобсон теоретизував це як "фатичну функцію": слова, які підтримують контакт. "Ду куп" підтримує розмовний зв'язок, структурує думки та заповнює мовчання.
Використання часових маркерів сигналізує про приналежність до соціальної групи. Соціолог Ервін Гофман показав, як взаємодії формують "обличчя". "Ду куп" є частиною "ритуального ідіому", що передає самообраз. Це допомагає зберегти обличчя та демонструє володіння кодами діалогу.
Коріння виразу в французькому слові "ку" [ku], що означає "удар". Це слово викликає шок і несподівані події.
У суспільстві нестабільності ця семантика шоку може відображати покоління, яке "отримало удар" від подій. "Ду куп" резонує з непередбачуваністю.
Чи може це перетворитися на "лінгвістичну невпевненість"? "Ду куп" функціонує як стратегія управління непередбачуваністю, надаючи ілюзію безперервності, навіть коли логічний зв'язок відсутній.
Він має плаваюче значення, але ця "порожнеча" є функціональною: вона заповнює, структурує і заспокоює. Вона з'єднує дискурс, фрагментований через перерви.
"Ду куп" — це більше, ніж мовний тик. Це дзеркало деконструйованої ери, покоління, яке шукає зв'язки. Він висловлює потребу реорганізувати світ.
На завершення, "ду куп" може бути лінгвістичним вираженням опору ерозії значення. Це проявляє нашу людяність: говорити — це плести соціальні зв'язки незважаючи на невизначеність. Це симптом адаптивної креативності.