Комунікація бонобо: Дослідження виявляє людську композиційність мови

Нове дослідження, опубліковане в *Science* 4 квітня 2025 року, показує, що бонобо (Pan paniscus) демонструють композиційність, лінгвістичну особливість, яка раніше вважалася унікальною для людей. Дослідники з Цюріхського університету та Гарвардського університету проаналізували сотні годин записів із заповідника в Демократичній Республіці Конго. Композиційність — це здатність об’єднувати лінгвістичні елементи у більші, складніші структури для створення різноманітних значень. Дослідження виявило нетривіальну композиційність у вокалізаціях бонобо, де значення цілого формується взаємозалежними частинами. Це контрастує з тривіальною композиційністю, де елементи є незалежними. Дослідники, зокрема Мелісса Бертхе, Саймон Таунсенд і Мартін Сурбек, записали та проаналізували понад 700 вокалізацій бонобо, відзначаючи контекст кожної вокалізації, включаючи діяльність, місцезнаходження, компаньйонів і сусідні елементи. Це дозволило їм створити «словник» звуків бонобо. Потім вони використали математичний метод з людської лінгвістики, щоб проаналізувати, як часто різні звуки з’являлися разом. Аналіз виявив композиційність принаймні в чотирьох комбінаціях. Наприклад, високий гудок («зверніть на мене увагу») у поєднанні з низьким гудком («я схвильований») разом, здавалося, означав щось на зразок: «Зверніть на мене увагу, тому що я в біді». А писк («я хотів би…») зі свистом («залишаймося разом») використовувався в інтимних контекстах, таких як секс або демонстрація домінування. Це відкриття свідчить про те, що композиційність могла виникнути раніше в еволюції приматів, ніж вважалося раніше. Люди та бонобо мають спільного предка приблизно від 7 до 13 мільйонів років тому, що свідчить про те, що когнітивні будівельні блоки, які полегшують цю здатність, мають принаймні сім мільйонів років.