Новаторська робота Бренди Мілнер у галузі нейронауки та когнітивної психології, особливо її дослідження пацієнта Генрі Молейсона (H.M.) в Університеті Макгілла, революціонізувала розуміння систем пам'яті. H.M., який страждав від важкої амнезії після операції на мозку в 1953 році, спрямованої на контроль епілепсії, став ключовим клінічним випадком.
Мілнер, професор Університету Макгілла, вважається засновником клінічної нейропсихології та когнітивної нейронауки. Операція H.M. призвела до антероградної амнезії, що завадило йому формувати нові довготривалі спогади. Однак він все ще міг згадати деякі спогади з минулого.
Незважаючи на нездатність формувати нові декларативні спогади, Мілнер виявила, що H.M. міг навчатися моторним навичкам, таким як дзеркальне малювання, не усвідомлюючи процесу навчання. Це відкриття призвело до концепції множинних систем пам'яті в мозку.
Дослідження Мілнер показали, що різні типи пам'яті залежать від різних структур мозку. Випадок H.M. підкреслив критичну роль гіпокампу у формуванні нових довготривалих спогадів. Її робота представила ідею, що пам'ять не є єдиною, уніфікованою функцією, а скоріше сукупністю систем, включаючи робочу, процедурну, епізодичну та семантичну пам'ять.
Висновки Мілнер глибоко вплинули на розуміння функцій мозку та пам'яті, впливаючи на дослідження на міжнародному рівні. Її робота показала, що медіальна скронева частка, включаючи гіпокамп, має вирішальне значення для формування довготривалих спогадів.